Сторінка музкерівника

Музичний керівник:

Распутня Наталя Павлівна

Музичний керівник:

Грекова Юлія Олександрівна

Консультація для батьків дітей старших груп

 «Використання музичної гри в життєдіяльності дитини»

Музично–ігрова діяльність доступна всім дітям. Залучення дітей до музично–ігрової діяльності, а не лише до сприймання музики, дуже корисне для їх загального художнього розвитку, відповідає природним потребам і можливостям дітей.

Під час музичної гри формується художня культура дітей, їхня здатність оцінювати явища дійсності, виховується естетичний смак, збагачується світовідчуття: розвиваються асоціативна уява, сенсорна, емоційна, інтелектуальна сфери дітей, їхні творчі здібності, що дають дітям можливість створювати красу самостійно.

Музична гра є формою творчості. Це невичерпне джерело вражень, думок, емоцій, дій, запитань, способів розв’язання різних проблем. Завдяки музичній грі у педагогів та батьків виникають необмежені можливості у створенні умов для прояву творчих сил дитини, а тому музична гра ніколи не перетвориться на іграшку з вичерпаним потенціалом. Навіть при наявності встановлених правил, норм, певній регламентованості ігрових дій кожна музична гра надає дітям змогу бути творцями, зокрема естетичних цінностей, отримувати задоволення  від власних духовних сил, створювати нову естетичну реальність, частиною якої є вони самі. Таким чином забезпечується єдність самопізнання( дослідження власного духовного світу через музику), самовираження (реалізація етико – естетичних ідеалів) і самоствердження(заява через мистецтво про себе як про особистість, про багатство своїх почуттів та силу творчої енергії) дітей.  

Музична гра дає дітям змогу відчувати світ серцем, пізнавати його розумом. Музична гра може бути формою організації навчання, методом набування і закріплення знань, засобом виховання морально – вольових якостей.

Пропонуємо до уваги батьків такі ігри музичної спрямованості:

«Подоляночка»                                       4. «Диби, диби, дибки!»

«Ой, Василю, товаришу!»                     5. «Садівник і козенята»

«Впізнай за голосом»                             6. «Гуси - лебеді»

Консультація для батьків

«Вплив музики на інтелект дитини»

Про розвиток дитини засобами музики написано чимало наукових трактатів і методичних посібників. Практика використання музики у вихованні й розвитку здібностей малюка, його моральних, вольових якостей має багатовіковий досвід. Однак сьогодні у багатьох батьків рано чи пізно виникає запитання, чи варто навчати дитину музики? У них немає сумнівів, коли йдеться про навчання математики, географії, історії, інших предметів, передбачених програмою школи. А до музики, як до навчального предмета підхід принципово інший: чи варто марно витрачати сили і час дитини, якщо вона не буде спеціалізуватися в цій галузі? Що дає музика для пізнання? Для реального життя?

             Полемізувати і дискутувати з цього питання можна довго, але краще звернутися до фактів. Так, дослідники з університету Вісконсіна виявили, що кожна дитина, ледве з’явившись на світ, має досить тонкий музичний слух  і добре чуття ритму. Втім, ці здібності згасають за кілька років, якщо їх не розвивати.

            На думку дослідників саме завдяки музичному слуху та чуттю ритму дитина сприймає розмову людей. Усього та кілька місяців малюк накопичує в пам’яті тисячі слів  як ритмічно, звуковисотно та інтонаційно організовані звукові фрагменти. Певні їх композиції, на радість батькам, несподівано перетворюються на фрази, що їх зворушливо лепече малюк.

            Дослідники також відзначають тісний зв'язок лепету з ритмічними рухами. З розвитком відчуття ритму в малюка якісно змінюються складові його психіки, необхідні для різних видів діяльності, поведінки в цілому.

            Фізик Гордон Шивд з Каліфорнійського університету і психолог Френк  Размер з університету штату Вісконсін досліджували роль навчання музики, зокрема слухання музики і гри на музичному інструменті, в інтелектуальному становленні дитини. За допомогою комп’ютерних технологій вони з’ясували, що музика впливає на розвиток мозку й моторики людини, сприяє розвитку аналітичного мислення.

            В експерименті брало участь 78 дошкільнят, яких розділили на три групи. Дітей першої групи навчали музичної грамоти та гри на фортепіано, другої – робити на комп’ютері, третій – контрольній – групі ніяких спеціальних занять не проводили. Через пів року в усіх трьох групах було проведено тестування розумових здібностей дітей. Причому в тестах особлива увага приділялась геометричним та фізичним уявленням.                                                                      

            Виявилось, що діти, яких навчали музики, показали результати на 34% вищі, аніж їхні однолітки з контрольної групи.

            У дітей, що навчались працювати на  комп’ютері, результати були на 28 % кращими від отриманих у контрольній групі.

            На підставі даних цього експерименту дослідники дійшли висновку, що музика сприяє розвиткові аналітичного мислення, і чим раніше дитина почне займатися музикою, тим краще буде результат . Відомо , що музичні вподобання можуть чимало сказати про внутрішній світ людини, її душевний стан. Музична освіта розвиває розум  і почуття, зміцнює духовне й психічне здоров’я  дитини, сприяє формуванню теплих, довірчих відносин у сім’ї між батьками і дітьми.

            Щоб дитина розвивалася музично, зовсім не обов’язково чекати її вступу до музичної школи або звертатися до фахівця. Прилучати малюка до музики, використовуючи її загально розвивальні можливості, може й людина без музичної освіти. Переконатися в цьому можна, ознайомившись з порадами та вправами, що допомагають прищепити дитині смак та інтерес до музики і зробити заняття  з нею корисними й цікавими.

Найперша порада дорослим:

Співайте! Якщо ви соромитесь свого співу, робіть це , коли ви наодинці з малюком (діти – поблажливі й вдячні слухачі). Співайте немовляті із самого народження. Навіть якщо ви трохи фальшуєте.

Краще співати – дитячі пісеньки, традиційний репертуар , який дуже багатий. Якщо ви не пам’ятаєте жодної пісні, знайдіть диск і слухайте їх доти, поки не запам’ятаєте слова. Важливо, щоб дитина поступово засвоїла кілька простих мелодій, які й стануть для неї першим кроком у світ музики.

Виберіть пісню, яка вам до вподоби, і співайте її дитині на сон прийдешній. Робіть це хоча б раз на день. Співайте її зі словами і без слів. Не забувайте, що слова – лише доповнення до музики. Бажано, щоб маля чуло, як ви співаєте без слів. Це дуже важливо.

Давайте дітям можливість слухати музику,

Привчаючи вуха малюків до різних жанрів: класичної музики різних періодів, джазу, популярних естрадних пісень, народної музики, звучання простих і складних, симфонічних, народних і сучасних електронних музичних інструментів.

Використовуйте різні види сприймання музики на слух:

- Пасивне, коли дитина чує звук радіо, але зайнята іншим;

- Частково активне – малюк слухає і водночас думає про щось своє;

- Активне, коли дитина намагається виконувати ту, чи іншу пісеньку, співає уривки з неї, помічає, коли співають не правильно.

ДУЖЕ ВАЖЛИВО!

Ніколи не кажіть дитині, що вона погано співає!  Правильність відтворення музичних звуків тісно пов’язана з вірою в себе.

Якщо малюк співає не правильно, запевніть його, що він співає майже правильно, але звук треба спочатку прослуховувати в думках, а вже потім співати. Ніколи не кажіть, що в дитини немає слуху, навіть в її відсутності. Не знижуйте її самооцінку.

СПІВ ПО ЧЕРЗІ. Співайте добре знайому малюкам пісню разом з ними, по черзі виконуючи фрагменти.

ДОМАШНІЙ ТЕАТР. Читайте й розігруйте казки за ролями. Хай дитина озвучує різних персонажів і голосом передає їхній характер: комарик говорить тонюсіньким голоском, Баба Яга – грубим і низьким, лисичка промовляє ласкаво, розтягуючи голосні, тощо.

НЕ РОЗБУДИ ЛЯЛЬКУ. Покладіть ляльку в ліжечко, скажіть малюкам, що вона втомилася й заснула, а вам треба прибрати іграшки, але дуже тихо, щоб не розбудити ляльку. Попросіть дітей все робити й розмовляти тихо, але не пошепки.

Наукові дані й багатовіковий досвід засвідчують: любов до музики, прищеплена в дитинстві, може стати міцною основою подальших досягнень та успіхів дитини. Раннє навчання музики відкриває широкий шлях до інтенсивного розвитку сенсорних здібностей, почуттєвого сприйняття, створює надійний фундамент для становлення й подальшого розвитку всіх пізнавальних процесів, стане частиною духовного життя людини в майбутньому.

Заняття музикою краще починати  до школи

На які заняття віддавати дітей до школи? І з якого віку?

Сучасні батьки задаються цим питанням чи не відразу після  пологів. У раннього розвитку є прихильники і супротивники . хтось вважає, що дитинство дитини має проходити за іграшками. Інші стверджують, що в дитсадівському віці малюк найкраще засвоює новий матеріал.

Однак практично всі фахівці сходяться водному: ранні заняття музикою корисні всім. Уроки музики краще починати до досягнення дитиною 7 річного віку, кажуть фахівці. Навіть не тому, що засвоївши ази сольфеджіо та вивчивши пару мелодій на фортепіано, дитина легко розбереться з математикою і розвине моторику - хоча це теж правда. Але головне – раннє заняття музикою змушують моторну і сенсорну зону кори головного мозку розвиватися набагато інтенсивніше.

Якщо дитина займалася музикою з дошкільного віку, його мозок розвивається краще, ніж у інших однолітків, з’ясували канадські вчені з університету Конкордії і Монреальського неврологічного інституту. Вони відкрили, що уроки музики істотно посилюють нейронні зв’язки в цих відділах мозку у дітей. Але за однієї умови: якщо навчання почалося не пізніше 7 річного віку.

Канадські фахівці провели сканування головного мозку 36 дорослим добровольцям. Частина цих людей розповіла , що у дитинстві займалися музикою і почали заняття ще у дошкільному віці. Інші приступили до освоєння нотної грамоти та музичних інструментів пізніше. При цьому час навчання у всіх добровольців було приблизно однаковим. Однак в їх мозку спостерігалися істотні відмінності. У тих людей хото почав займатися музикою ще до 1 класу, були значно краще розвинені сенсорно і моторно (рухова) зона кори.

Особливо це стосується рухової зони. Коли людей просили відтворити ритм прослуханої мелодії, перша група робила менше помилок. Навіть через 2 дні тренувань ці учасники обходили другу групу. До речі, давно встановлено, що заняття музикою розвивають і ті здібності, які ніяк не пов’язані зі звуками та нотами – наприклад, пам'ять і загальну успішність з різних предметів.

Музичні здібності, їх формування і розвиток

Музичні здібності, їх формування і розвиток – це одна з найцікавіших проблем, що привертає увагу дослідників протягом багатьох років. Вивчення цієї проблеми насущно у зв'язку з тим, що розвиток музичного смаку, емоційної чуйності в дитячому віці створить фундамент музичної культури людини в майбутньому.

Останні десятиліття характеризуються значним зростанням уваги до розвитку музичних здібностей підростаючого покоління, все більше уваги приділяється дошкільному вихованню та ранньому навчанню дітей. Відкриваються дитячі естетичні центри, підготовчі групи при звичайних і музичних школах, при хорових студіях. Але повною мірою систематичний розвиток дошкільника здійснюється в умовах дошкільного освітнього закладу. Психологи давно встановили, що вік 2-5 років - найсприятливіший для інтенсивного розвитку дитини.

Музичним вихованням також необхідно займатися з раннього віку. Музика більшою мірою, ніж будь-який інший вид мистецтва, доступна дитині. Чим раніше діти залучаються до світу музики, тим більше музичними вони стають згодом, і тим радісніше і цікаві будуть для них нові зустрічі з музикою. Музичне мистецтво безпосередньо і сильно впливає на людину, вже в перші роки життя займає велике місце в його загальному культурному розвитку. Музичні заняття в дитячому садку сприяють постійному залученню дитини до світу прекрасного, а також - на формування і розвиток його музичних здібностей.

Разом з тим, в системі дошкільної освіти виникає суперечність між необхідністю розвитку музичних здібностей дошкільнят та недостатністю розроблених технологій і прийомів, спрямованих на виховання інтересу до музики, накопичення музично-творчого досвіду. Виявлене протиріччя актуалізує проблему розвитку музичних здібностей дошкільнят за допомогою імпровізації, як різновиду творчої діяльності.

Про необхідність музичної  освіти для батьків

Про позитивний вплив музики на людину ми знаємо, бо проведено безліч досліджень, які дають велику кількість доказів, написано незліченна кількість статей.

Багато батьків бажають, щоб їх дитина стала трішки розумнішою, а головне - щасливішою і більш вдалою не тільки до своїх однолітків, але й до власних батьків. Проте, не всі ще знають про те, що заняття музикою підвищують інтелектуальні здібності дітей в середньому до 40%!

Музику люблять усі, від малого до великого. Але навіть ті тата й мами, яким добре відома користь від уроків музики, намагаються уникати теми про музичну освіту. Навпаки, вони ретельно шукають інші здібності у своєї дитини і намагаються завантажити його іншими видами активності. Чому?

Тому що велика частина з них не відвідували уроків музики в дитинстві, або в них залишилися неприємні спогади про сам процес навчання - їх змушували це робити на догоду їх же батькам.

У наше століття інформації, батьки і вчителі музики стурбовані тим, що велика кількість дітей починають і незабаром залишають уроки музики. Одного разу почавши музичну освіту дитини, і не досягнувши мети, викидається купа коштів, людських нервів і часу, які могли бути інвестовані з більшою користю в іншому напрямку.

Але найцікавіше, дорослі не роблять навіть спроб з'ясувати справжню причину втрати дитячого інтересу. На запитання «Чому припинилися музичні заняття?» Звучить практично стандартна відповідь: «Дитина сам не захотів, у нього з'явилися інші інтереси». Весь процес навчання в очах недосвідчених батьків (і навіть деяких вчителів музики) виглядає дуже складно. І це дійсно так і є, тому що вони самі його ускладнюють!

Відсутність елементарних і необхідних знань про музичну освіту у батьків, у корені гальмує інтелектуальний розвиток їх власних дітей. Невже тата й мами повинні навчати музичну грамоту і набувати різні виконавські навички і прийоми так само, як і їхні діти? Не хвилюйтеся, для успішного навчання вашої дитини в цьому немає ніякої необхідності. Йдеться зовсім про інше.

В основі будь-якої освіти, лежить, в першу чергу, інтерес. Інтерес - ось головне ключове слово, про яке в щоденній рутині так часто забувають батьки і вчителі музики. Щоб на самому початку у дитини з'явився інтерес до уроків музики, не потрібно великої праці - гарна музика в хорошому виконанні сама зробить свою справу, а от щоб зберегти і підтримувати його довгі роки, потрібні цілеспрямованість, терпіння та спеціальні знання.

Батьки повинні знати про те, що музична освіта приносить користь інтелектуальному розвитку вашої дитини саме тоді, коли він якомога довше відвідує уроки музики. Це не говорить про те, що ви разом з викладачем повинні зробити з вашого чада великого виконавця або майбутнього Моцарта в обов'язковому порядку. В першу чергу - думайте про користь занять!

Закладаючи міцний фундамент під успіх вашого юного музиканта, ви, шановні батьки, повинні готуватися до його навчання заздалегідь.

Ще задовго до того, як прийняти рішення про відвідування уроків музики, батьків часто хвилює незліченна кількість питань.

Ось тільки деякі з них:

 - Що потрібно зробити, щоб в моєї дитини з'явився музичний слух?

 - Як перевірити, яким рівнем музичних здібностей має моя дитина?         

 - На якому музичному інструменті йому найкраще навчатися грати?

 - Як зробити так, щоб дитина захотіла вчитися грати на піаніно? Скрипці? Гітарі?     Саксофоні?

 - Наскільки важливий перший вчитель музики, і за якими критеріями знайти  такого, який дасть моїй дитині музичні знання найкращим чином?

Як тільки музичне навчання розпочато, у батьків з'являються нові питання:

 1.Як утримувати інтерес дитини?

  2.Як зробити так, щоб у нього було бажання самостійно займатися щодня?

 3.Як позбавити дитину від небажаної ліні?

 4.Як прищепити відповідальність починати і завершувати справи найкращим  чином?

 5.Як взагалі обійтися без нотацій і перетворити уроки музики у задоволення?

І це далеко не весь список питань!

На жаль, більшість батьків діють по-старому, покладаючись на талант педагога і здібності дитини. І, мабуть, вони не знають найголовніше: що для гарного і стабільного результату цього далеко не достатньо ...

Щоб полегшити життя дітей і дорослих, давно назріла необхідність в музичній освіті батьків.

Нові знання, призначені для вас, дорогі тата й мами, допоможуть вашим дітям досягти того, що ви так щиро бажаєте для них - успіху в житті.

1. Нехай у вашому домі панує дух любові і поваги до музики.

2. Осягати музику разом з дитиною, дивуйтеся, засмучуйтеся, радійте разом з ним, коли музика звучить. Ваше власне байдужість до музики - найкращий спосіб звести нанівець всі спроби, долучити до неї дитини.

3. Нехай музика буде бажаним і почесним гостем у вашому домі.

4. Нехай у дитини буде багато звучать іграшок: барабанчиків, дудочок, металофон. З них можна організувати сімейні оркестри, заохочувати «гру в музику»

5. Привчайте дітей до уважного слухання музики, просто так включений телевізор - ворог музичного виховання. Музика діє тільки в тому випадку якщо її слухати.

6. Поставтеся до музичної стороні розвитку своєї дитини з усією серйозністю, і ви виявите, що домоглися дуже багато у всьому, що пов'язано з його правильним вихованням.

7. Прояв музичних здібностей говорить про необхідність починати музичний розвиток дитини якомога раніше. Час, втрачене як можливість формування інтелектуальних, творчих музичних здібностей дитини, буде непоправний.

8.Не слід засмучуватися, якщо у вашого малюка немає настрою щось заспівати, або йому не хочеться танцювати. Або якщо і виникають подібні бажання, то спів на ваш погляд, здається далеко від досконалості, а руху смішні і незграбні. Не турбуйтеся! Кількісні накопичення обов'язково перейдуть в якість. Для цього потрібен час і терпіння.

9. Відсутність будь-якої з здібностей може гальмувати розвиток інших. Значить, завданням дорослого є усунення не бажаного гальма.

10. Не прикріплюйте вашій дитині ярлик «немузичний», якщо ви нічого не зробили для цього, щоб цю музичність у нього розвинути.

Музична терапія в розвитку дитини

Музична терапія являє собою стародавню й найбільш розвинену форму лікування засобами мистецтва, адже зв'язок між музикою й медициною сходить до витоків історії людства.

Тадеуш Натансон (педагог і композитор, автор книги про музичну терапію) пише, що вже древні єгиптяни, греки й римляни знали та цінували сприятливу дію музики на функціональну активність людини, тому використовували її під час цілительних обрядів. У XVIII столітті вплив музики з великим інтересом вивчався медичними дисциплінами (першою нею зацікавилася психотерапія). А під час Другої світової війни музика була визнана терапевтичним засобом, що мало велике значення для її розповсюдження, у тому числі й в освітніх закладах.

Музика як вид мистецтва, така близька й необхідна людям, є універсальним засобом спілкування в різних культурних колах. Це специфічна мова, яка народжується з особових емоцій і задовольняє потребу в естетичних переживаннях. Музика надає велику свободу у прояві своїх емоцій, тому що володіє всією палітрою різноманітних виражальних засобів, що реалізуються через звуки, в яких переважають ті чи інші почуття.

Сьогодні музика використовується не тільки під час музикотерапії, а й під час навчальних занять, як метод всебічної й багатоаспектної стимуляції розвитку. Ураховуючи природні потреби дитини, вона частіше за все приймає форму активної терапії. Завдяки спілкуванню з нею діти можуть звільнитись від заборон і забути про обмежуючі їх труднощі.

Психологи стверджують, що невербальні засоби спілкування відіграють особливу роль у відносинах з дітьми, які ще не мають сформованого понятійно-сенсового апарату, яким володіють дорослі. Неважко помітити, що саме рухи та спів, які є вираженням музичної експресії, складають у дітей елемент їхньої природної активності й завдяки цьому знаходяться набагато ближче до дитини, дозволяючи їй «висловитись» і бути успішною.

Музикотерапія корисна як для здорових дітей, так і для дітей з обмеженими можливостями, причому у випадку других акцент робиться на реалізації додаткових цілей, сумісних з потребами конкретної дитини. Музику з успіхом використовують спеціалісти й педагоги в лікуванні дітей з церебральним паралічем, аутизмом, з різного роду порушеннями слуху, зору, розумової відсталості, а також у дітей з порушеннями поведінки або СДУГ. Заняття музикотерапією допомагають у рівній мірі як для заспокоєння занадто агресивної дитини, так і для активізації дитини, невпевненої в собі, сором’язливої та боязкої. Отже, завдяки такому перетворенню можна ліквідувати поведінку, що створює проблеми у групі однолітків.

Також музикальна терапія дозволяє виявляти на найбільш ранніх стадіях порушення у сфері слухового або зорового сприйняття, моторики та зорово-слухової орієнтації та ліквідувати їх завдяки застосуванню відповідних вправ. Заняття музикотерапією дуже корисні при набутті кращої концентрації уваги, уміння підкорятись певним правилам і чекати своєї черги. Музична терапія стимулює розвиток дитини, допомагає формувати особистість і лікувати її дисфункції; розвиває пам'ять і спостережливість. Вона рекомендується дітям, які мають труднощі з латералізацією (лівопівкульною/правопівкульною) та просторовою орієнтацією.

Головна мета музикально-терапевтичної діяльності дітей дошкільного й молодшого шкільного віку полягає у наступному:

• допомога в загальному розвитку;

• покращення моторики;

• стимуляція ефективності розумової праці, пізнавальної діяльності, розвиток почуттів, уваги та пам’яті;

• стимулююча дія на естетичний розвиток;

• творчий та емоційний розвиток, який завдяки поєднанню музики, пластики та поезії дозволяє повною мірою використовувати потенціал маленької людини;

• задоволення природної потреби дітей у навчальних розвагах;

• заохочення активних занять музикою, співом, грою на музичних інструментах;

• надання можливості для вільного самовираження, власної вербальної, рухової, вокальної та емоційної експресії;

• знаття емоційної напруги;

• підвищення віри у власні можливості та самооцінки;

• розблокування почуттів і розкриття емоцій чи напруги;

• розрядка, ліквідація різних негативних емоцій і розвиток позитивних емоцій;

• заспокоєння, розслаблення, стан відпочинку або, навпаки, активації;

• допомога у позбавленні від стресу;

• ліквідація агресії;

Оскільки музика сприймається не тільки за допомогою органів слуху, вона спонукає до дії весь організм. Елементи музичного твору, які чує людина, а саме ритм, динаміку, гармонію, штрихи, забарвлення звуку чи мелодії, резонують по всьому тілу, мозку й серцю. На думку Жака Далькроза (швейцарського композитора, творця ритміки як галузі музичної освіти), рух у такт з музикою активізує працю нервової системи дитини, інтенсифікує діяльність головного мозку, гармонізує психічну діяльність, стимулює фізичний і психічний розвиток. Це відбувається тому що людина отримує враження через усю м’язово-нервову систему. Жак Далькроз уважав, що прагнення до гармонізації мозку й тіла має велике значення в реабілітації, а музика є тим елементом, який безпосередньо сприяє такій гармонізації. Емоції, що супроводжують спілкування з музикою, не тільки є інтелектуальними емоціями, а й безпосередньо впливають і приводять у рух весь організм.

Існують різні види занять музикотерапією, які можна використовувати в дитячому садку чи школі, а також під час гри з дітьми. Ось деякі з них:

• психогімнастичні вправи (мімічні й пантомімічні етюди з ілюстрацією пісні за допомогою звуконаслідування та імітаційних жестів, що відображають її текст);

• речові ігри та інсценізації (для цього розподіляють різні ролі, пов’язані зі змістом пісні, використовуючи іграшки, ляльок, маріонетки й т. ін.);

• артикуляційна гімнастика за допомогою слів пісні;

• слухові вправи (розвивають чутливість до тону, ритму, мелодії, темпу мови) – аудіювання, імітація та повторення звуків, розпізнавання звуків;

• музично-ритмічні вправи й танцювальні імпровізації (досягнення відповідності рухів з ритмом музики, а також відтворення ритму конкретної пісні чи рядка за допомогою простих елементів, таких як притоптування або ляскання в долоні);

• з’єднання музики з малюнком і дрібною моторикою (діти малюють те, що уявляють собі під час прослуховування композиції, а малюкам пропонуються тематичні розмальовки);

• пасивна музикотерапія – післяобідній відпочинок під релаксаційну музику із м’яким, приглушеним, басовим звучанням.

Музика є універсальною силою, що діє на людину комплексно, незалежно від віку, освіти чи соціального статусу. Музика зближує нас з енергією природи, яку ми пізнали ще не до кінця! До того ж вона дозволяє розблокувати емоції без допомоги лікаря чи психотерапевта. У свою чергу, спів і танець протягом віків є найкращою формою терапії, ефективно вивільнюючи в нас радісні та прекрасні сторони особистості.

Вправа «Шарф із чарівними історіями»

Призначена насамперед для дітей із вираженою гіперактивністю, синдромом дефіци­ту уваги. Такі діти потребують індивідуальної роботи, під час якої вчаться заспокоюватися і зосереджуватися. Для проведення впра­ви вмикаєте музику, рухає над дитиною великий яскравий шарф, водночас розповідаючи фантазійну історію (на­приклад, про саму дитину, з якою проводить вправу). При цьому пропонуєте дитині довільно рухатися, коли шарф «злітає» вгору або колихається з боку в бік, і зупинятися, коли шарф опускається.

Під час вправи слід синхронізувати рухливі та спо­кійні епізоди в рухах шарфа, у музиці та в історії. Правильно дібрана за інтенсивністю звучання та ритмом музика допоможе дитині впо­рядкувати рухи, підсилюючи враження від рухів шарфа та слів му­зичного керівника.

Вправа для розслаблення «Морське дно»

Музичний матеріал для вправи — аудіозапис п'єси «Місячне сяйво» Клода Дебюссі (Claude Debussy)

Довільно розміщуйтеся в кімнаті. Промов­ляє текст, узгоджуючи його із рухом музики: «Зараз ми зану­римося на морську глибину. Спочатку перевіримо, чи працює наше спорядження для дихання під водою: спокійно, без напруження вдихни, а тепер видихни. Зі споря­дженням усе гаразд, тож занурюємося! Зроби спокійний глибоких вдих, а з ви­дихом опустітися на самісіньке дно. На­вкруги  — лише чиста блакитна вода. А тепер відчуй, що ти — морська хвиля, яка легко гойдається разом із музикою. Навколо тебе плавають різнокольорові жителі моря — відчуй їх присутність, роздивись уважно. Раптом течія змі­нилася! Усі хвилі заворушилися, почали переміщуватися, мандрувати морською глибиною, зустрічати нових морських жителів... А тепер настала ніч. У повній темряві морська вода засяяла — це сві­тяться мікроскопічні водорості, рачки, дивовижні медузи. Хвилі поступово за­спокоюються і лягають на дно».

Після вправи варто запропонувати дітині під ту саму музику намалювати образи, що постали в їхній уяві. Після цього слід проа­налізувати малюнок — колір, насиченість, силу натиску олівця тощо.

У такий спосіб можна виявити в дітини приховане емоційне напружен­ня, невдоволення, агресію і спрямувати зусилля для їх усунення під час сеансів музикотерапії.

Вправа «Кольорова музика»

Доцільно проводити, коли є необхідність викликати в дітини певний настрій. Вправа містить елемен­ти кольоротерапії, а саме передбачає використання різних предме­тів певного кольору. Музичний супровід вправи та колір предметів залежатиме від настрою, який потрібно створити. Так, аби заспо­коїти дітей можно запропонувати їм створити танцювальну імпровізацію під музику вальсу, використовуючи при цьому шовкові шарфи синього, блакитного чи зеленого кольорів. Натомість, щоб підбадьорити дітин, слід увімкнути ритмічну музику у жвавому темпі, а як реквізит запропонувати дітині стрічки або хус­тинки жовтого або червоного кольорів.

Метою цієї вправи є:

* нормалізувати дихання;

* розслабити м'язи горла.

Як музичний матеріал для вправи можна використати аудіо-запис «Ранок» із сюїти «Пер Гюнт» Едварда Гріга (Edvard Grieg) або іншу спокійну музику (темп — не більше 60-65-ти ударів на хвили­ну), шум лісу, спів птахів тощо.

Цю вправу найліпше виконувати з дитиною після фізичного на­вантаження. Вмикаєте музику і пропонуйте дітині зручно вмоститися на підлозі, заплющити очі, уявити сонячний день та зелений ліс. Головний елемент вправи — «лісове» повітря, яке діти мають спокійно, залюбки вдихати й видихати.